Схема аналізу уроку з математики в початкових класах

 1. Місце проведення уроку (школа, клас, прізвище та ініціали вчителя, студента-практиканта).

2. Час проведення (педагогічна практика, лабораторне заняття, дата проведення).

4. Організація початку уроку включає готовність вчителя (наявність конспекту уроку, підбір навчальних посібників, сигнальних карток, таблиць тощо) та готовність учнів (наявність на парті підручників, зошитів, креслярських інструментів, лічильного матеріалу, ручки, олівця), готовність приміщення до уроку.

5. Організаційно-дидактична структура уроку: · оголошення теми та мети уроку, що супроводжується формуванням позитивної мотивації у молодших школярів математики; · як поставлена мета (освітня, виховна, розвивальна, практична); · доцільність вибору типу уроку; відповідність структури уроку змісту навчального матеріалу конкретного уроку та його меті; послідовність, взаємозв’язок окремих складових уроку; · застосування активних методів навчання та прийомів, що розвивають творчі здібності молодших школярів при розв’язувані складених задач; · врахування вчителем індивідуального темпу роботи кожного учня при розв’язувані складених задач; · способи перевірки виконання домашнього завдання (задачі); · організація повторення раніше вивченого навчального матеріалу; · проведення закріплення вивченого нового матеріалу на уроці; · дотримання санітарно-гігієнічних норм (освітлення, санітарний стан приміщення тощо); · використання наочності, дотримання вимог до засобів наочності (оформлення, науковість, доступність змісту) та методики їх застосування.

6. Оцінка змісту математичної діяльності молодших школярів: · науковість викладу знань з математики та їх відповідність означенням в математиці; · відповідність змісту навчання математики програмі з математики, Державному стандарту початкової загальної освіти; · врахування та дотримання міри співвідношення викладу теоретичного матеріалу з практичною його реалізацією; · послідовність, взаємозалежність у викладі навчального матеріалу (зв’язність окремих порцій навчальної інформації, узгодженість між собою та логіка завершеності зв’язку); · якість засобів наочності при розв’язувані складених задач; · знання фактичного матеріалу (нумерації багатоцифрових чисел; обчислювальних прийомів; змісту арифметичних дій; структурних схем та записів; усних та письмових обчислень багатоцифрових чисел; структури простих і складених задач; числових рівностей і нерівностей, виразів із змінною, рівнянь; геометричного матеріалу; частин і дробів) та методики вивчення і порівняння чисел, десяткового складу чисел; автоматизації та раціоналізації прийомів обчислень, складання та заучування таблиць додавання і множення; ознайомлення з алгоритмами письмового виконання арифметичних дій; розв’язування простих та складених задач різних типів; розв’язування рівнянь; побудови геометричних фігур та вимірювання основних величин; порівняння дробів); · усунення або упередження вчителем утруднень, які можуть виникнути в учнів при розв’язувані складених задач; · залучення молодших школярів до виконання нестандартних завдань, завдань з логічним навантаженням, завдань творчого характеру.

7. Процесуально-діяльнісна характеристика проведення уроку: · техніка проведення уроку (темп, ритм; емоційність, тактовність; контакт з аудиторією; доцільність вибору та поєднання методів навчання; культура математичної мови; обчислювальна культура; виховна спрямованість уроку, дисципліна на уроці); · наявність стимулів до виконання обчислювальних завдань та формування мотивації до навчання обчисленням; · реалізація вимог чинної програми до формування операційних компонентів обчислювальної діяльності: якість навчання прийомам обчислення; дотримання послідовності переходу від розгорнутих пояснень до згорнутих операцій у "внутрішній мові”; свідоме оволодіння молодшими школярами способами досягнення результатів обчислень, збагачення обчислювальної практики, розширення класу завдань, до яких застосовуються обчислювальні навички; розвиток рефлексії на обчислювальних завданнях (застосування різних прийомів до одного випадку обчислень, вміння учнів розмірковувати у складних випадках обчислень; самостійність учнів при знаходженні значень числового виразу на кілька дій тощо); · виклад нового матеріалу та відповідність цілепокладанню, організаційним формам роботи, потенційним можливостям учіння молодших школярів; · засоби управління (самоуправління, співуправління) навчально-пізнавальною діяльністю учнів; керування роботою учнів біля дошки, груповими, парними видами роботи тощо; · впровадження новітніх технологій навчання (інноваційних, інформаційних, ігрових, проектування, моделювання) на уроці; · використання досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду з питань удосконалення методики вивчення арифметичних дій; · проведення поточного, тематичного контролю та оцінювання знань учнів протягом уроку; · чіткість та лаконічність, ясність та зрозумілість запитань, які вчитель ставить перед учнями, їх змістовність, спрямованість на засвоєння операційних компонентів обчислювальної діяльності; · врахування психофізіологічних можливостей дітей на рівні вікової норми при формуванні досвіду раціоналізації обчислювальної діяльності молодших школярів.

8. Загальна оцінка роботи вчителя: · досягнення вчителем мети уроку (дидактичної, виховної, розвивальної, практичної); · виконання плану роботи (повністю, частково, не виконано); · оцінка якості використання методів навчання (активні, пасивні; репродуктивні, продуктивні) при проведенні уроку з конкретним контингентом дітей; · підготовка вчителем учнів до певного етапу уроку (вивчення нового, закріплення вивченого, повторення та застосування в нових навчальних ситуаціях); · виховання інтересу до математики та формування у молодших школярів стійких пізнавальних потреб, внутрішньої спонуки до навчання; · проведення заходів з удосконалення методичної роботи по розв’язуваню складених задач; · недоліки та методичні помилки, допущені вчителем (студентом-практикантом) під час проведення уроку; · побажання щодо підвищення ефективності педагогічної діяльності.