Методика вивчення письмових прийомів додавання та віднімання.
Теоретичною основою письмового додавання (віднімання) є порозрядне додавання (віднімання), що виконується, починаючи з одиниць нижчого розряду.
Метод навчання – пояснення.
Наочність – нумераційна таблиця.
Письмове додавання та віднімання вивчається в темі "Сотня” паралельно із усними обчисленнями і тому важливо у навчальному процесі встановити міру співвідношення між цими видами обчислень. Удосконалення усних обчислень полягає в систематичному і послідовному закріпленні навичок усного виконання дій над двоцифровими числами, тоді як письмові обчислення слід розглядати як альтернативу усним.
Для успішного оволодіння письмовими обчисленнями школярі повинні:
- знати нумерацію двоцифрових чисел, десятковий склад чисел, розуміти помісцевий принцип запису чисел;
- знати напам’ять таблиці додавання одноцифрових чисел та відповідні випадки віднімання;
- вміти виконувати усно дії типу (5 + 3) + 1 ; (4 + 3) + 1.
Завдання вчителя у вивченні учнями письмового додавання і віднімання такі:
- формувати свідомі навички письмових обчислень, коли учень може пояснити хід виконання дій;
- ознайомити та закріпити алгоритм письмового виконання дій;
- показати відмінність між усними та письмовими обчисленнями на основі порівняння способів виконання дій;
- подати зразки розмірковувань за розширеним та згорнутим алгоритмами виконання дій і спрямувати роботу на засвоєння учнями змісту письмового виконання дій за згорнутим алгоритмом;
- добиватися автоматизації письмових обчислень школярів;
- закріпити знання учнів про зв’язок дій додавання і віднімання та застосовувати його для перевірки правильності виконання дій.
Вивчення письмового додавання починається із загального випадку на прикладі типу 37 + 45, тобто коли є перехід через десяток. Нумераційна таблиця
Десятки Одиниці
3 7
2 5
5 12
6 2
Розширений алгоритм: Щоб додати два числа запишемо їх одне під одним так, щоб одиниці були під одиницями, а десятки під десятками. Починаємо додавати з одиниць нижчого розряду. 7од. додати 5од., буде 12од. 12од. – це 1 дес. та 2 од. Цифру 2 записуємо під одиницями, а 1 дес. запам’ятовуємо, для чого ставимо крапку над розрядом десятків. Тепер будемо додавати десятки. Сума 3дес. та 2дес. дорівнює 5 дес. 5дес. та 1 дес., що запам’ятовували, дає 6дес. Запишемо цифру 6 на місці десятків. Сума чисел 37 та 45 дорівнює числу 62.
Згорнутий алгоритм: 7 та 5 – дванадцять, 2 пишу, а 1 запам’ятовую. 3 та 2 – п’ять, та ще 1 – шість. Всього 62.
При письмовому відніманні розширений алгоритм такий: 84 - 26 При письмовому відніманні двоцифрових чисел записуємо їх так одне під одним, щоб одиниці були під одиницями, а десятки під десятками. Починаємо віднімати з одиниць нижчого розряду. Але від 4од. не віднімається 6од. Тому позичаємо 1дес. з 8дес. 1дес та 4од. –це чотирнадцять одиниць. Віднімемо від 14од. число 6, буде 8од. Запишемо цифру 8 під одиницями. Будемо віднімати десятки. Від 7дес. відняти 2дес., буде 5дес. Запишемо цифру 5 на місці десятків. Одержали число 58. Отже, різницею чисел 84 та 26 є число 58.
Письмове додавання і віднімання в темі "Тисяча” опирається на знання нумерації трицифрових чисел та алгоритму письмового виконання дій над двоцифровими числами. Логіка оволодіння навичкою письмових обчислень в межах першої тисячі обгрунтовується методичним принципом "від простого – до складного”. В основу послідовності письмових випадків дій покладено поняття переходу через розряд. Спочатку розгдядається додавання (віднімання) без переходу через розояд, потім – з одним переходом і завершується робота випадками додавання (віднімання), коли є два переходи. Формування навичок письмового додавання та віднімання багатоцифрових чисел відбувається прямим перенесенням засвоєного алгоритму письмових дій на нову числову множину.
|